Ми пам'ятаємо...
14 вересня 1993 року. У цей день, 29 років тому, в сім’ї Барвіна Володимира Володимировича та Ольги Олексіївни народився син. Назвали його Дмитром.
У 1999 році з величезним букетом осінніх айстр, тримаючись за мамину руку, пішов до 1 класу Халтуринської школи.
Через 9 років кружляв у вальсі із однокласниками під час випускного вечора.
У цьому ж році, вступив до Карлівського СПТУ №50, навчався добре, здобув професію зварювальника.
Як і кожна людина, мріяв про свій дім, сім’ю. Можливо, хотів подорожувати, можливо бажав щось придбати своїм батькам, завдячуючи за життя та виховання. Можливо…..
Коли у березні 2013 року був призваний на строкову службу, ніхто і гадки не мав, що час проходження служби в Армії вплине на світогляд Дмитра, додасть характеру більше відповідальності, хоробрості, сили та чоловічої мужності, а головне, патріотизму та відданості своїй державі.
У 2015 році записався до Національної гвардії, не сказавши батькам і слова. (Щоб не хвилювались).
Хотів боронити свій край, свою Україну. Був впевнений, що своїми вчинками та діями допоможе здобути мир на нашій землі. Але ж вчинками, а не життям…
16 лютого 2015-го, виконуючи бойове завдання в зоні АТО, разом із 2-ма побратимами, «Барвуша» пішов у вічність.
Не хочу говорити про смерть, адже, сьогодні День його народження! У цей день, 22 роки поспіль, для Дмитра звучали від рідних та друзів веселі привітання, щирі побажання добра та здійснення мрій!
Якась частинка мрій Дмитра здійснилась! Він своїм вчинком довів усім, що потрібно цінувати своє життя кожен день, кожну хвилину. Радіти тому, що ти бачиш сонце, дихаєш теплим повітрям, відчуваєш шелест вітру…
Дмитро з нами! Пам’ять про нього з нами!
І там…., високо-високо…., він відчуває нашу думку, згадку, молитву ….
Світла пам’ять! Вічна пам’ять!
