Минув рік. Ми пам'ятаємо...
Дуже важко згадувати, але так потрібно. Бо поки МИ пам’ятаємо, доти ВОНИ з нами. А забути не маємо права, ніколи, допоки живі. Відважні Воїни добра віддали за нас найдорожче, що тільки є на цьому світі – свої життя…
Минулого року, саме 1 листопада, останній раз Оксана чула голос Віталія по телефону. Зранку він говорив, що все добре, але декілька днів не буде з ним зв’язку, бо вирушав на бойове завдання. І так склалося, що більше зв’язок і не з’явився, бо саме в цей день Віталій загинув.
Тоді страшна звістка сколихнула всю громаду, серце рвалось, душа боліла у всіх. А коли 5 листопада зустрічали «живим коридором», то сльози душили, кричати хотілось на весь світ… В пам’яті слова старенької бабусі на місцевому цвинтарі, яка казала: «Ти ж моє сонечко, ти ж мій маленький… Я буду стояти тут, я хочу його бачити…»
Минув рік.
І в цей день знову зібралась Мартинівська родина, щоб згадати, пожуритись, поплакати. Щоб віддати шану і честь родині, Герою і всім Небесним воїнам – землякам.
1 листопада у сільському будинку культури відбувся пам’ятний захід, присвячений Герою України Гажієнку Віталію Анатолійовичу. Участь у якому взяли очільники та працівники сільської ради, учні школи, рідні загиблого захисника, односельці.
Хвилина мовчання, щирі слова скорботи, журби, сльози матері, дружини та всіх присутніх, патріотична пісня, свічки пам’яті, ангели, зроблені руками дітей у кількості років Віталія (31), гучне «Слава Україні! Героям Слава!», квіти - це все в пам’ять про людину, яка здійснила величний вчинок заради мирного життя у своїй країні.
Біль, страшенний біль. Який не пройде ніколи.
Ми будемо пам'ятати цей день, 1 листопада 2022 року, коли відважний Воїн Гажієнко Віталій пішов від нас у вічність.
Вічна пам'ять! Світла пам'ять! Подвиг Віталія назавжди у наших серцях.
Щирі співчуття рідним та близьким…
