Українське слово – це потужна зброя, а Шевченкове слово – це зброя непереможна!
9 Березня в Україні та світі відзначається день народження Великого Кобзаря, поета, пророка, художника, мислителя Тараса Шевченка (1814 – 1861).
Доля Великого Кобзаря трагічна та велична одночасно. Кріпак і син кріпаків, сирота з малих літ, він мав стати представником другого ешелону інтелігенції, але відчув поклик рідної крові. За це був суворо покараний російським царатом, що ненавидів все українське. Втім, слово Шевченка не загинуло, а сам він став символом боротьби багатьох поколінь українців за волю та незалежність. Так було у 19 і 20 століттях, так залишається й у 21-му, коли російська імперія вкотре намагається знищити все українське.
Великий Кобзар став одним із важливих символів української революції – Євромайдану. Його прикладом надихались багато людей, його пророчі слова давали сил новітнім Героям. Одним з таких був Сергій Нігоян – юнак з Дніпра, що був на Майдані з початку протестів. Під час боротьби він цитував уривок з поеми Тараса Шевенка «Кавказ»:
І вам слава сині гори, кригою окуті,
І вам, лицарі великі, Богом не забуті,
Борітеся — поборете, Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава І воля святая!
На жаль, Сергій став одним з перших загиблих за Україну.
Тарас Шевченко був символом спротиву російської експансії не лише у Києві під час Революції Гідності, він надихав людей і на Донбасі.
6 лютого 2014 року в Луганську біля пам'ятника поету зібралися люди на мітинг за Україну. Вони вийшли на захист держави та просто читали вірші Шевченка. За це були жорстоко покарані – адепти «руського міру» напали на мирних демонстрантів, били всіх без розбору та топтали українські прапори.
У 21 столітті, коли на нашу квітучу, вільну, незалежну, багату, спроможну, самостійну державу вкотре напав російський ворог, українці не тільки «караються, мучаться, але стійко боряться і не каються», даючи геройський відсіч окупантам та боронять власну землю.
У рік Шевченкової 208 річниці, у рік чергової фази війни з одвічним ворогом, поєдналися любов до Батьківщини та боротьба за неї. Сьогодні, як ніколи, в українців прокинулися давно забуті почуття: самопожертви за державу і відповідальність за майбутнє країни.
Хтось тільки починає вголос казати “Слава Україні!” чи “Україна понад усе!”, дехто вже передав воякам важко зароблені кошти чи зібрані продукти, а інший добровольцем воює, не шкодуючи свого життя.
Патріотизм – це не коли байдуже спостерігаєш, як навмисно провокують і руйнують країну, це аж ніяк не одягнена на тіло вишиванка... Це коли дитину виховуєш на засадах моралі та порядності! Діяти! Саме готовність до вчинку є фантастичною особливістю українського патріотизму нової історії. Він у кроках під кулями, у безсонних ночах на передовій, у посильній допомозі добровільним батальйонам і нашій армії, у подвигах захисників Батьківщини, у життях, покладених на вівтар нашої незалежності і нашої любові. Бо мільйони громадян відчувають себе одним народом із правом бути вільними, правом обирати майбутнє, почуттям власної гідності і правом жити у власній державі.
Здається – кращого немає
нічого в Бога, як Дніпро
та наша славная країна…
Я так її, я так люблю
мою Україну убогу,
що проклену святого Бога,
за неї душу погублю! Україно, Україно!
І сьогодні оживають актуальні пророцтва великого генія України Тараса Шевченка, бо в жилах українців ожила козацька кров, козацький дух, патріотизм і любов до своєї держави.
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!
У цей день, у День народження Великого українського Пророка, борця за волю та свободу, очільники Мартинівської сільської ради відвідали пам'ятник Тараса Шевченка, вклонилися Поету за його підтримку та віру в Україну, хвилиною мовчання вшанували пам'ять усіх Героїв - борців за нашу державу.
Дорогі українці! Ми найкраща нація у світі! Ми – волелюбні, сильні, мужні! Ми - непереможні! Ми відстоїмо свою землю, ми проженемо ворога, ми відбудуємо наші міста і села! Перемога за нами!!!
Все буде Україна!
Слава Україні! Героям слава!
Свою Україну любіть,
Любіть її… Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Отак подивишся
здаля, на москаля-
І ніби справді він людина,
Іде собі, мов сиротина,
Очима - блим, губами - плям,
І десь трапляється хвилина,
Його буває майже жаль,
А ближче підійдеш - СКОТИНА !
Т. Г. Шевченко
