Стоячи на колінах провели в останню путь…
ПРОКЛЯТА ВІЙНА! Кляті орки!
Ця війна забирає життя найкращих, адже вони, не шкодуючи свого життя, боронять нашу землю, нашу державу, наші життя, наше майбутнє від рашистської орди.
ЗАБАРА ВАДИМ ЮРІЙОВИЧ…
Маленький хлопчик, кмітливий школяр, мрійливий студент, люблячий батько та найкращий син…
НЕМА…УЖЕ НЕМА…
Отак просто, під час захисту Батьківщини в результаті здійснення противником мінометного обстрілу позицій підрозділу поблизу села Клинове Донецької області загинув від отриманих поранень, несумісних з життям. Був кулеметником у військовій частині А2167.
В одну секунду обірвалося людське життя…
А ще жити та жити…
Біль, сум і ненависть в душах українців…
Вадим Юрійович Забара народився 12 червня 1993 року в с-щі Шевченка Карлівського р-ну Полтавської області.
Навчався у Мартинівській ЗОШ.
Як і кожен з нас - розвивався, зростав, мріяв, кохав, планував.
Аж тут страшний ранок 24 лютого 2022 року. Сміливий, відважний та мужній патріот своєї країни 7 травня 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації. Свій солдатський обов’язок виконав сповна.
Коридором шани уся Мартинівська громада, учні школи, працівники установ, підприємств та організацій, однокласники загиблого, усі, у кого болить за Україну, провели в останню путь Вадима. Він захищав нас від підступного та безжального російського ворога.
Щирі співчуття родині та близьким!
Світла пам’ять Герою
