24 лютого - день, який символізує незламність і стійкість Українського народу у відсічі російської агресії.
24 лютого 2022 року росія віроломно розпочала повномасштабне вторгнення на територію України, оголосивши про так звану спеціальну воєнну операцію для «демілітаризації та денацифікації України». Уже за кілька хвилин почалися ракетні удари по всій території України.
24 лютого 2024 року - друга річниця початку повномасштабної війни, у якій ми обов’язково переможемо.
З цієї нагоди за участі керівництва та працівників сільської ради, старостинських округів, працівників 4 відділу Полтавського РТЦК та СП, вчителів та учнів навчального закладу, місцевих жителів у Мартинівській громаді відбулися урочистості.
Відкривала захід ведуча Яна Масевич, яка разом зі всією мартинівською родиною заспівали Гімн України, під час виконання якого урочисто підняли державний прапор.
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять про всіх захисників, про невинно загиблих дорослих та янголят.
Сьогодні Мартинівська Алея Слави поповнилась портретами ще трьох Героїв, які віддали свої життя за мир в Україні у листопаді-грудні 2023 року.
Це: Кіселевич Олександр Володимирович, 30 листопада 2023 року помер у лікарні після тривалої боротьби за своє життя.
Ляпота Сергій Васильович, загинув під час виконання бойового завдання біля н.п. Авдіївка Покровського району Донецької області.
Бовкун Олександр Анатолійович, загинув 20 грудня 2023 року в районі н.п. Степове Покровського району Донецької області.
Ми пам'ятаємо…
Поіменно згадали усіх Героїв-земляків, які назавжди у Небесному війську.
Це: Забара Вадим,
Гажієнко Віталій,
Прийма Сергій,
Барвін Дмитро,
Криванич Микола,
Привидений Сергій,
Масленко Володимир,
Возний Сергій,
Деченко Олексій,
Бовкун Олександр,
Ляпота Сергій,
Кіселевич Олександр
Їх імена занесено до Книги шани Полтавщини.
Зі словами шани, подяки та підтримки до присутніх звернувся сільський голова Віктор Котенко. «Сьогодні, у часи великих випробувань, ми говоримо слова вдячності Героям, всім захисникам та захисницям української державності, всім воїнам, що беруть участь у військових діях на території нашої країни. Маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій можемо досягти мети — Перемоги.
Ми, українці, — нація нескорених, сильних, вольових борців за справедливість і свободу. Сила наша — у єдності! Тож будьмо гідними нащадками, тримаймо стрій, допомагаймо нашим військовим та разом будуймо незалежну Україну!»
Потім рідні загиблих Захисників та всі присутні поклали квіти до Алеї Слави, вклонившись своїм синам, чоловікам, батькам, друзям, односельцям….
Душили сльози, щеміло в серці, нила душа… Як же горнулися мами до фотокарток своїх синочків. А батьківські очі, повні болю та печалі…
Не повернуться хлопці ніколи, та назавжди залишуться в пам'яті.
Що зроблено нами, жителями громади, задля Перемоги?
160 осіб мобілізовано із сіл нашої громади, з них 11 — загинуло, 3 – вважаються зниклими, є полонені. Шестеро військових нагороджені орденом ІІІ ступеня «За мужність» посмертно (Барвін Дмитро, Вадим Забара, Віталій Гажієнко, Сергій Прийма, Сергій Привидений, Микола Криванич).
Мартинівська громада надала допомогу на 31 млн. грн на потреби ЗСУ. У переліку є все: безпілотники, старлінки, акумуляторні станції, тепловізори, квадрокоптери, монокуляри, квадроцикли й багато потрібних речей на передовій. Особливим видом допомоги стали наші теплі слова
та почуття, смаколики, зроблені власними руками, шкарпетки, сітки, свічки
й особливий щем у серці викликають дитячі малюнки та обереги.
Варваріський ліцей передав на потреби армії шкільний автобус.
Хоч Мартинівська громада невелика на мапі України, але вирізняється винятковими масштабами доброти та взаємодопомоги.
З початком повномасштабного вторгнення наша громада стала прихистком для тисяча чотирьохсот внутрішньо переміщених осіб, зокрема для жителів міста Харків 60 % переселенців, Харківської області 20 %, Луганської 5%, Донецької 12%, Херсонської, Дніпропетровської
та Запорізької областей — по 3%. Навесні 2022 року не залишилося порожнього будинку, де б не розмістили людей. Наразі у громаді залишилося
432 особи.
У школах та садочках знайшли тепло і затишок одночасно близько 200 людей, у яких не стало дому, і ці цифри постійно змінювалися. Трьом сім’ям ВПО громада надала житло.
Будинки культури стали своєрідними хабами за інтересами для дітей
та дорослих. Проведено низку благодійних концертів, де зібрано близько
60 000 грн. Громада постійно змінює вектор спільної боротьби, тому виникла потреба у створенні волонтерської спільноти «Невгамовні», яка шиє білизну та подушки пораненим, в’яже шкарпетки, готує і передає тепло сердець
на фронт. Проведено акції підтримки родин загиблих та військовополонених.
Наймолодші жителі нашої громади — це діти, але вони завжди нарівні
з дорослими працюють задля спільної перемоги.
Урочистий захід завершили спільним виконанням державного Гімну, піснею, в яку втілена споконвічна мрія нашого народу бути суверенними, незалежними та вільними. Ми будемо такими! Україна Переможе! Слава Героям!
