Світла пам’ять Герою: минає два роки з дня загибелі Сергія Возного
3 травня минає два роки відтоді, як Мартинівську громаду сколихнула трагічна звістка — під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Ямпіль Краматорського району Донецької області загинув наш земляк, захисник України Сергій Миколайович Возний.
Сергій Возний народився 15 лютого 1975 року в селі Варварівка. Після завершення навчання у Варварівській середній школі у 1992 році почав трудову діяльність на Халтуринському цукровому заводі. Згодом навчався у Карлівському державному сільськогосподарському технікумі, де здобув професію водія.
У 1993–1995 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України у місті Луганськ. Після служби працював у хлібопекарні колгоспу «Дружба», а з 2005 року — у Варварівській спеціалізованій школі-інтернаті.
Сергій був не лише працьовитою, сумлінною та відповідальною людиною, а й мав сильний дух і жагу до спорту — захоплювався гирьовим спортом, брав участь у районних змаганнях, неодноразово ставав призером Кубку імені А.Л. Фисуна, був відзначений грамотами та нагородами.
У 2014–2015 роках Сергій виконував бойові завдання в зоні проведення АТО на Донеччині, захищаючи незалежність України. За цей період був нагороджений медалями «Учасник бойових дій» та «За участь в АТО». Після повернення знову працював у Варварівській школі-інтернаті.
З початком повномасштабного вторгнення росії 3 березня 2022 року Сергій Возний був призваний до лав Збройних Сил України по мобілізації. Упродовж 14 місяців гідно й мужньо боронив рідну землю, нашу державу, свою громаду та рідних. Він віддав найдорожче — своє життя — за мирне небо над Україною.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Сергій Возний нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Цю високу державну нагороду рідні загиблого отримали 22 листопада 2024 року.
У Героя залишилися дружина та двоє дітей.
Мартинівська громада схиляє голови в глибокій скорботі та з щирою вдячністю вшановує пам’ять про свого сина, земляка й Героя. Нехай його подвиг буде вічним прикладом самопожертви, любові до Батьківщини та незламності українського духу. Герої не вмирають!
