До рідної домівки «на щиті» повертається Герой…
Мартинівська громада знову огорнута чорним жалобним покровом…
На щиті до рідного краю повертається наш земляк — молодший сержант Руслан Олександрович Грицаєнко.
Народжений 22 липня 1985 року в селі Михайлівка Машівського району, Руслан навчався в місцевій школі, а згодом — у Карлівському СПТУ №50, де здобув фах слюсаря, електрозварювальника, будівельника. Працював за спеціальністю в різних організаціях.
Улітку 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Без вагань став на захист рідної землі, служив на посаді старшого стрільця-оператора другого штурмового відділення першого штурмового взводу першої штурмової роти другого штурмового батальйону військової частини А****.
6 вересня 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Галицинівка Покровського району Донецької області, Руслан загинув. Із того часу вважався зниклим безвісти…
У листопаді 2024 року, під час обміну, тіло воїна було передано українській стороні, проте лише в червні 2025 року його вдалося ідентифікувати завдяки ДНК-експертизі.
Вдома на Руслана чекали мама, дружина, син і донька…
Дуже довгою була дорога Героя додому… Та він повернувся — аби знайти вічний спокій на рідній землі, у Мартинівській громаді.
Схиляємо голови в глибокій скорботі, висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким полеглого Героя. Ми поділяємо їх біль і горе. Його відвага, мужність і жертовність — назавжди залишаться в пам’яті нашого народу.
Герої не вмирають. Слава Україні!
Про дату зустрічі Героя Руслана Грицаєнка та рух траурного кортежу буде повідомлено додатково.
