Пам'ять, яка ніколи не згасне: роковини загибелі Героя Руслана Грицаєнка.
Рік нестерпного болю, горя та відчаю… Рік, як рідні втратили можливість обійняти, почути рідний голос, побачити щирі очі та світлу посмішку найдорожчого сина, чоловіка, батька, брата. 06 вересня минає річниця з дня загибелі Героя Руслана Грицаєнка– уродженця с. Михайлівка, Машівського району, жителя с. Мартинівка, Полтавського району, вірного сина України, захисника, воїна, оборонця...
Вшанувати світлу пам'ять Героя, розділити з рідними гіркий біль втрати 05.09.2025 року біля Алеї Слави, що у центрі села Мартинівка зібралися односельчани, сусіди, друзі.
Війна забирає найкращих – таким був Руслан Грицаєнко. На жаль, нам не під силу повернути захисників, цвіт нації, який сьогодні гине за Батьківщину. Але ми маємо молитися та пам’ятати кожного воїна, який віддав своє життя за нас з вами, наш мир та спокій.
Зі словами вдячності та скорботи звернулася до рідних начальник відділу освіти, культури та спорту, ГРЕЧКО Тетяна.
Життя нашого Героя було насиченим, цікавим, сповненим любові до рідних та близьких, турботи про них. Та, на жаль, життєва зірка Руслана швидко згасла…
Народжений 22 липня 1985 року в селі Михайлівка Машівського району, Руслан навчався в місцевій школі, а згодом — у Карлівському СПТУ №50, де здобув фах слюсаря, електрозварювальника, будівельника. Працював за спеціальністю в різних організаціях.
Улітку 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Без вагань став на захист рідної землі, служив на посаді старшого стрільця-оператора другого штурмового відділення першого штурмового взводу першої штурмової роти другого штурмового батальйону військової частини А****.
Пліч-о-пліч з побратимами чоловік стояв на захисті та обороні України, та віддав за Батьківщину своє життя. 6 вересня 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Галицинівка Покровського району Донецької області, Руслан загинув.
Як і всі захисники, Руслан мріяв про Перемогу, мир на рідній землі та щасливе майбутнє. Він віддав за Батьківщину своє життя, і кожен з нас в неоціненному боргу перед ним.
Світла пам'ять, низький уклін та безмежна вдячність…
У роковини смерті схилімо голови та помолімося за вічний спокій Героя у Царстві
небеснім.
