«Шлях додому»: у Мартинівці відбулася Різдвяна акція на підтримку військовополонених та зниклих безвісти
25 грудня на площі біля Мартинівського сільського будинку культури відбулася четверта Різдвяна мирна акція на підтримку військовополонених та зниклих безвісти під гаслом «Шлях додому».
На площі біля Алеї Слави була встановлена прикрашена ялинка, символ Різдва — Різдвяна Зірка, символічний Будиночок та «сліди від берців» захисників, які повертаються на Різдво додому. Кожен крок символізував шлях не лише з поля бою, а й до рідного порогу, де чекають світло, тепло й спокій.
Саме про це говорили під час заходу ведучі, запрошені до слова, рідні військовополонених та учні. Присутні висловлювали спільне бажання, щоб усі захисники якнайшвидше повернулися додому — до своїх родин, де їх уже чотири роки чекають діти, дружини та матері. Чекають з російського полону.
Керівництво та працівники апарату виконавчого комітету сільської ради, вчителі й вихователі закладів освіти, працівники СБК, місцевих установ та організацій, жителі громади й рідні військовополонених вийшли з плакатами та прапорами, аби нагадати світу про тих, хто нині перебуває в полоні.
Ведучі заходу назвали імена земляків, які перебувають у російському полоні або вважаються зниклими безвісти. Таких чоловіків — одинадцять.
У ці складні часи ми маємо пам’ятати про тих, хто воював за нас і нині перебуває в полоні або зник безвісти. Попри біль і смуток у наших серцях має жити надія на їхнє якнайшвидше повернення.
Зі словом виступила мати полоненого Володимира Іванілова — Оксана. Її син перебуває в полоні з березня 2022 року. Вона вкотре звернулася до влади України та всієї світової спільноти із закликом визволити наших захисників. Підкреслила, що живі повинні боротися за полеглих, вільні — за полонених, і просила кожного докласти до цього максимум зусиль.
«Захисники Маріуполя та “Азовсталі” показали всьому світові, на що здатні ті, хто вірить у Батьківщину, її свободу. Ті, хто ніколи не зрадить і боротиметься до останнього за кожен клаптик української землі…»
Після цього молоде покоління читало вірші-побажання та прикрашало ялинку іграшками з написами, присвяченими події: «Полон вбиває», «Вільні повинні боротися за полонених», «Ми чекаємо тебе, повертайся живим!» та іншими.
Завершився захід спільним виконанням Гімну України — голосу нашої історії, боротьби й надії. У кожному його рядку — пам’ять про тих, хто віддав життя за свободу, і віра в тих, хто продовжує боротися сьогодні.
