Схилили голови у скорботі в пам'ять про Героя
25 січня минає рік з дня смерті нашого земляка, Героя України Виборнова Володимира Олексійовича.
Напередодні цієї дати у сільському Будинку культури зібралася Мартинівська родина, щоб вшанувати пам’ять відважного Воїна та згадати про всіх загиблих земляків.
Хвилина мовчання, сльози рідних, журлива пісня й покладання квітів — у пам'ять про Людину, що здійснила подвиг заради нашого майбутнього.
Щира подяка родині Героя — за сина, чоловіка, брата, який став прикладом мужності й любові до Батьківщини.
Дякуємо побратимам Володимира, які продовжують його шлях у боротьбі за перемогу.
Біль втрати не вщухає, але пам’ять про Героя живе у серцях кожного з нас.
Поки ми пам’ятаємо — Вони поруч.
Світла і вічна пам'ять Герою України Володимиру Виборнову!
Володимир Виборнов народився 16 квітня 1987 року у с. Халтурине Карлівського району Полтавської області. Виховувався в багатодітній сім’ї.
Навчався у місцевій школі. У 2013 році закінчив Карлівське ПТУ № 5-, здобув спеціальність електрозварника.
28 лютого 2023 року призваний на військову службу по мобілізації. Служив на посаді старшого майстра ремонтної майстерні артилерійського озброєння ремонтного взводу артилерійського озброєння 1 ремонтної роти ремонтно-відновлювального батальйону військової частини А47**.
1 квітня 2024 року на ім’я голови Мартинівської сільської ради надходив лист від командира військової частини, де Воїн проходив службу. В листі виносилась щира подяка за земляка Виборнова Володимира Олексійовича. Солдат сумлінно виконував свій військовий обов’язок із захисту суверенітету та цілісності України.
Наш Воїн неодноразово був заохочений за самовіддану службу, сміливість, вміле виконання бойових завдань та зразкову військову дисципліну.
25 січня 2025 року Володимир Виборнов помер у розташуванні підрозділу в н.п. Новов’язівське Павлоградського району Дніпропетровської області внаслідок гострої серцево-судинної недостатності. Його серце не витримало, не справилось. Мабуть він більше не зміг бути у пеклі, не зміг відчувати біль, страждання, горе та бачити смерть побратимів.
31 січня коридором шани уся Мартинівська громада: учні школи, працівники установ, підприємств та організацій, однокласники загиблого, військові побратими провели в останню путь Володимира. Він захищав нас від підступного та безжального російського ворога.
Схиляємо голови у скорботі.
Світла пам’ять Герою. Вічний спокій.
