Рідні по крові, брати по зброї, єдині у вічності…
Сьогодні біля Алеї Слави у Білухівському старостинському окрузі час ніби зупинився.
Громада зібралися, щоб схилити голови перед пам’яттю двох мужніх людей, земляків — Володимира Масленка та Миколи Криванича.
Вони були не просто воїнами, вони були рідними людьми, а тепер поєднані спільною небесною вартою.
Це важко осягнути. Це неможливо прийняти без сліз.
Під час мітингу пам’яті кожне слово відгукувалося болем у грудях. Коли діти читали вірші — тремтіли голоси навіть у найсильніших. У цих дитячих рядках звучала вся вдячність і весь сум за втраченим майбутнім, яке вони захистили ціною власного життя.
Присутні поклали квіти, запалили лампадки, схилил голови в хвилині мовчання, пригадали життєвий шлях Героїв.
Низький уклін та щирі співчуття рідним. Це наше спільне горе. Наші Герої разом з іншими Героями тепер у кожному подиху вільного вітру над рідним селом. А сьогодні під час мітингу два голуби прилетіли до Алеї- як дві світлі душі... Вічна пам’ять!
